back...Відкриття мультимедійної виставки «Мамо, чому ти не приїжджаєш? Листи дітей з табору на Пшемисловій
«Кохані батьки, якщо зможете, то постарайтеся знайти якійсь верх для шкіряних черевиків і вдягніть обидва на дерев’яні підошви 37 розміру, і надішліть мені, бо я не маю в чому ходити (...) Дайте, будь ласка, трохи сірого мила і ложку, бо не маю чим їсти», – читаємо в одному з листів колишньої ув’язненої німецького концентраційного табору для польських дітей на Пшемсловій Галінки Кубжинської. Цей та багато інших листів буде показано на першій мультимедійній виставці, підготовленій Музеєм польських дітей – жертв тоталітаризму, яка відкрилася сьогодні. Проект реалізовано завдяки дофінансуванню Міністра культури та національної спадщини.
Перша мультимедійна виставка Музею польських дітей – жертв тоталітаризму під назвою «Мамо, чому ти не приїжджаєш? Листи дітей з табору на Пшемисловій» базувалася на табірному листуванні маленьких в’язнів Polen-Jugendverwahrlager der Sicherheitspolizei в Літцманштадті (німецький концентраційний табір для польських дітей, який діяв у Лодзі з грудня 1942 по січень 1945 р.).
«Виставка покликана спонукати до роздумів над долею польських дітей, їхніми стражданнями, самотністю та тугою за родиною. Виставка має також спонукати до роздумів над сутністю дитинства, якого німці безжально позбавили маленьких в’язнів табору на вулиці Пшемисловій», – пояснює д-р Іренеуш Пйотр Май, директор Музею польських дітей – жертв тоталітаризму.
Відкриття виставки заплановане на грудень, оскільки в хронології німецького концентраційного табору для польських дітей на вул. Пшемислова, цього місяця сталася особливо трагічна подія. 80 років тому відбувся перший підвіз дітей до табору.
Музей, йдучи назустріч перш за все молодому поколінню, підготував виставку в мультимедійній формі. Завдяки цьому школярі зможуть у доступній формі дізнатися про трагічну долю найменших жертв війни.
«Характер виставки позначений свідомим відходом від традиційних нараційних методів. Значною мірою це стосується мультимедійних технік, щоби за допомогою гри світла, звуку та зображення викликати у відвідувачів почуття емпатії до наймолодших жертв Другої світової війни»,– додає д-р Іренеуш Пйотр Май.
